В очікуванні

Просто сидіти на лавці у серці столиці. Просто насолоджуватись моментом. Бути тут і зараз. Проживати кожну секунду усвідомлено, не пришвидшуючи час…

Це були дійсно якісь незвичні, давно забуті відчуття. Не скролити стрічку соцмереж, не ізолюватись навушниками, не слухати TED, а просто жити…

Теплий весняний вечір. Час теплих зустрічей з приємними людьми. Не з тими, які диктує бізнес, навчання, транспорт. А з тими, до кого лине якась часточка серця. Або не часточка, а все без залишку. З тим, хто призначає зустріч не тоді, коли є вільний час, а всупереч шаленій занятості…

Біля жіночок з квітами ажіотаж. Чоловік з кейсом та у дорогому костюмі обрав величезний букет троянд та поспішно, тримаючи квіти під пахвою, побіг до автомобіля. А ось інший. Вийшов з метро втомлений, зосереджений… Зупинився біля квітів. Обрав три білі троянди… і посмішку. Не дивлячись під ноги, розглядає квіти і не припиняє таємничо посміхатися. Очевидно, уява малює, як Вона зрадіє букетику, як обійме і солодко поцілує…

Біля входу в метро дві незнайомі дівчини несвідомо об’єднались спільною гаммою почуттів: він запізнюється на побачення. Стосунки ще тільки починаються, дівочі серця завмерли у тривожному передчутті: «А раптом не прийде?». Щохвилини нервово перевіряють час, синхронно поглядаючи на двері метрополітену. Ось і перший принц. Дочекалась! Схопив за руку, поспіхом поцілував у скроню і побігли… в Любов! За хвилину полярно змінився настрій і у іншої. Ось він, з ніжними нарцисами, лагідними обіймами, зніяковілими закоханими очима та щирими вибаченнями. Та вона вже давно пробачила. Вона просто щаслива. Вона просто закохана…

Ось і мій принц! Побачення починається. Побігли… в Любов!
P.S. Коханий, дякую за твою непунктуальність ;). Вона подарувала мені діалог з собою.