Ніколи знову...

Чи можуть бути виправдання для війни? Якщо відкинути політичні аспекти, моменти державності - це однозначне зло. Я як представник виду, здатного до емпатіі, не здатна ототожнити факт припинення війни, факт страшноі кількості людських втрат з фактом вселенського щорічного свята «9 мая». Для мене «9 мая» - це спогади дідуся з наповненими слізьми очима. І жодного разу у цих спогадах не було безмежноі радості від результату. Були тривожні болючі нариси, що назавжди лишили глибокий шрам на душі юного 17-річного хлопця.
Саме тому День пам‘яті та примирення є значно ближчим і логічним для мене. Саме тому я сьогодні з маком на грудях на знак пам‘яті про Панченко Олександра Купріяновича. Пам‘яті про всіх, кого скалічила сука-війна...
Ніколи знову!